схиляти

-я́ю, -я́єш, недок., схили́ти, схилю́, схи́лиш, док., перех.

1) Змінювати пряме положення чогось на похиле, нагнувши, опустивши його; нахиляти. || на кого – що, над ким – чим, до кого – чого. Опускаючи, наближати або притуляти до кого-, чого-небудь, класти на когось, щось. Схиляти коліна.

••

Не схиля́ти го́лови перед ким - чим, рідше кому, чому — не визнавати себе переможеним, не здаватися кому-, чому-небудь.

Схиля́ти го́лову перед ким - чим і без додатка — а) виявляти шанобливе ставлення до кого-, чого-небудь, віддавати шану комусь, чомусь, перев. опускаючи голову; б) опускати голову, вітаючись з ким-небудь; в) підкорятися кому-, чому-небудь; погоджуватися з кимсь, чимсь.

Схиля́ти чоло́ (ши́ю) перед ким - чим, рідше кому - чому — а) визнавати себе переможеним, погоджуватися, примирятися з кимсь, чимсь; б) виявляти шанобливе ставлення, шанобливу повагу до кого-, чого-небудь.

2) перен. Навертати, спрямовувати, приваблювати до кого-, чого-небудь. || до чого. Викликати певний настрій, бажання робити те, що названо в додатку.

••

Схили́ти се́рце до кого — прихильно поставитися до кого-небудь.

3) до чого і рідко у що, з інфін., перен. Переконувати, умовляти, примушувати робити що-небудь, погоджуватися на щось.

4) із запереч. не, перев. док., перен. Перемогти, підкорити кого-, що-небудь.